Сьогодні Україна відзначає одне з найбільших державних свят — День соборності. Свято єдності і єднання. 22 січня 1919 року, вперше в українській історії було проголошено: «Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна». Проте минуло ще багато-багато десятиліть, перш ніж проголошене тоді стало реальністю.
Та ще довшим виявився наш шлях до усвідомлення істинного значення святих і фундаментальних понять соборності, єдності і неділимості. Це усвідомлення, на жаль, прийшло тільки зараз, коли Україна переживає непрості часи. Вірус, війна і понесені втрати навчили нас відділяти зерно від полови, змусили зовсім по-іншому подивитися на звичні нібито речі... Мабуть, ще ніколи в нашій новітній історії поняття соборності і єдності не були для українців такими символічними, такими вистражданими і величними, як тепер.
Соборність для нас — це не лише єдність території, це насамперед єдність багатоманітності. Ми, українці, сьогодні як ніколи міцно об’єднанані навколо спільного стрижня, яким є наша державність, наша ідентичність і майбутнє наших дітей. У нас усіх спільні виклики, однакові прагнення і єдина мета — соборна, неподільна і заможна Україна.
Тож нехай на шляху до цієї гідної мети нам не забракне мудрості і сили духу, а наша єдність хай завжди буде міцним щитом від усього недоброго. Зі святом нашого єднання, дорогі друзі! Миру нам усім і Божої Благодаті.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.